Новина |
|
|
|
|
10 липня виповнилось би 104 роки від дня народження Аріадни (Ради) Лисенко
Пам’ятаємо про Раду Остапівну Лисенко (1921-2021 рр.)
Сьогодні
Поширити у Facebook
Це була талановита українська піаністка, педагогиня, онука Миколи Лисенка, берегиня мистецьких родинних традицій.
"Нащадок видатних музикантів, все своє життя вона присвятила мистецтву. Музика була у неї в крові, сформувала її особистість, спрямовувала її життєві шляхи. Глибока інтерпретаторка та талановита піаністка, вона була першою виконавицею творів багатьох українських композиторів.", - підкреслюють співробітники Музеею видатних діячів української культури.
"Справжню українську музику треба вміти відчути. Не механічно натискати клавіші, чи, як деякі модерністи, стукати кулаком під піаніно у пошуку нового звуку. А відчути - її свободу та шум просторого степу… Цього вчив мій дід.", - Аріадна Лисенко.
Вона була завідувачкою Кабінету-музею М.Лисенка при Київській консерваторії, солісткою Київської філармонії, інтерпретаторкою творів свого видатного діда й популяризаторкою української музики.
Понад 60 років займалася викладацькою діяльністю.
Зростала вона в оточенні музики. "Я знала, що я - онука Лисенка, але ми ніколи не підкреслювали це в сім'ї, ніколи й пів слова не говорили, що ми якісь особливі.", - згадувала вона в одному з інтерв'ю.
У 1947 р. закінчила Київську консерваторію. У 1947–1950 рр. проходила стажування в москві, навчаючись в аспірантурі (клас професора Генріха Нейгауза)
"У Москві був величезний конкурс на курс до Генріха Нейгауза - 30 людей на місце. Та я пройшла. За півроку він сказав: "Я не зможу вас учити, бо ми з вами однакові. Нам обом не хочеться працювати над технікою, а хочеться дихати музикою".
Після повернення до Києва Аріадна Лисенко у 1950 р. стала артисткою Київської філармонії, викладала у Київській консерваторії.
Ті, хто ї знав, говорять про неї, як про шляхетну, сильну духом людину, яка приділяла увагу збереженню родинних традицій і служінню українському музичному мистецтву.
"Наша родина береже сімейні традиції. По-перше, вдома ми завжди спілкуємось українською. Пам’ятаю, через це на нас за радянських часів навіть був донос.
Написали, що "тут живуть українські націоналісти, які з ранку до ночі розмовляють українською". Тато насправді тільки лаявся російською, коли ми, діти, щось накоїмо.", - розповідала в одному з інтерв'ю Аріадна Лисенко.
Померла А. О. Лисенко 11 січня 2021 року.


|